На світанку його долоні Ще не знають праці, На світанку щедро серце його Вмивається Богом, Його чистим ім'ям. ...З косарем його мертва сім'я. Стояла його коса Вістрям та й на північ, Стояла іще з вечора, Зігріта теплом долонь. Тьмяний обрій Крешуть два гайвори – То знак болі серпневої пори. Колотим небом – де висіяв цвіт, Полтави степом – де впали зорі, Йде заповітом старий світ, Йде по серпневій порі. Жевріє обрій – очі світу, Точеним бринить лезом. Співа жайвір Над битим шляхом. Косарі йдуть. Небесним дзвоном Віє спільна мета Під сузір'ям Східного Хреста. Колотим небом – де висіяв цвіт, Полтави степом – де впали роси, Йде заповітом старий світ – То йдуть косарі на Покоси.