Мама плекає думу – Життя, як почати знов, Мамо, але ж твоя брама – не гума, Щоби сина вернути в кров.
Ма – частина слова, Ма – частина друга слова. Між ними – брама, всім знайома. А далі (в пісні) – кома.
Виє мама зважай...
Мама жадає все почати знов. Жадає в собі розчинити свого сина. Але в сина личко – вже не суничка. Ти не сунь суничку в браму, мамо. Ти не бався, це – не діє.
Виє мама, аж шумить гай...
Мама – дві частини одного слова, Якщо їх розвести, мамо, буде брама. Але слово "мама" – яке слово!.. Воно стисле, воно стиснуте, воно ціле, Воно чуле! Слово "мама"! – це зачинена брама в Минуле.