І ви покинули... і ви пішли... (і в найми душі віддали) І клад, що вам діди сховали, На скибку хліба проміняли... Цигани ви, Цигани ви!.. А там, в землі, який там скарб лежав І скільки струн в собі ховав Які б то звуки розітнулись, Коли б ви дивних струн торкнулись! Не варті ви, Не варті ви... І часом чує ліс в тиші нічній, Як десь на кобзі золотій Струна застогне і порветься, І стогін скаргою поллється... «О, де ж ви єсть?! О, де ж ви єсть?!..»