На світанку його долоні Ще не знають праці, На світанку щедро серце його Вмивається Богом, Його чистим ім'ям. ...З косарем його вбита сім'я. Стояла його коса Вістрям та й на північ, Стояла іще з вечора, Зігріта теплом долонь. Тьмяний обрій Крешуть два гайвори - То знак болі серпневої пори. Колотим небом - де висіяв цвіт, Полтави степом - де впали зорі, Йде заповітом старий світ, Йде по серпневій порі. Жевріє обрій - очі світу, Точеним бринить лезом. Співа жайвір Над битим шляхом. Косарі йдуть, Небесним дзвоном Віє спільна мета Під сузір'ям Східного Хреста. Колотим небом - де висіяв цвіт, Полтави степом - де впали роси, Йде заповітом старий світ - То йдуть косарі на Покоси.