Хай сонце — прабог всіх релігій — золотопере й життєсійне, благословить мій дім крилатий.
Накреслю взір його неземний, святий, арійський знак таємний, накреслю свастику на хаті і буду спати вже спокійний.
Світало. Тихо диха Між росами тіло. Упале, заспале тіло душу білую гріло. Над тілом зійшли вишні – Не марило тіло – Росою рясною тіло душу білую вмило.
Там – неба води, Як світ променистий, Світ прозорий, чистий – Плід неба вроди. Там сонце встало, Там сонце сіло – То всевишні бавили тіло.
Зітхай, востаннє зіграй, Лірнику снів неземних. Україною вишні Кольору злив рясних.
Світало. Вигравало Над росами тіло. Красою ясною тіло душу вабило сміло. Шляхами, під небесами, Гуляючі мрії, Як вії повії, як аркан у зайди на шиї.
Там – неба води, Як світ променистий, Світ прозорий, чистий – Плід неба вроди. Там сонце зійшло, Там сонце сіло – То всевишні бавили тіло.
Зітхай, востаннє зіграй, Лірнику снів неземних. Україною вишні Кольору злив рясних.
Світало. Рівно диха Блукаюче тіло. Світання вітало, як арканом бавилось уміло. А небо – сонця зливи – Потоками било, Красою рясною – То всевишні бавили тіло.
Зітхай, востаннє зіграй, Лірнику снів неземних. Україною вишні Кольору злив рясних.
Зітхай, востаннє зіграй, Лірнику снів неземних. Україною вишні Кольору злив рясних.