Гей-ген, вітер жене Нивою день, та ще й Нивою ніч. Та не в тім річ – в днях, чи ночах, А річ у тім, що до Ниви веде шлях. А Нивою сіль не від сліз. На небесах – зерна твої, А на землі – лиш зорі сивії.
Гей, глянь – знайома твань, Скільки бажань та позаховано в ній Лине той гній за небокрай, Залива Ниву, як злива – нехай!
Ген, на тій Ниві Голови Сиві, Як вже піти, нам лишили трохи роботи. Наші бо руки не проти Роботи.
Гей-грай, вітре гуляй! Котиться Сварга, вітер гуляв. Коли б я знав де-то Мамай Пане Мамаю, ти додому повертай
Ген, на тій Ниві Голови Сиві, Як вже піти, нам лишили трохи роботи. Наші бо руки не проти Роботи.
Гей-ген, вітер жене Нивою день, та ще й Нивою ніч. Та не в тім річ – в днях, чи ночах, А річ у тім, що до Ниви веде шлях. А Нивою сіль не від сліз. На небесах – зерна твої, А на землі – лиш зорі сивії.