Сонце пекельне на небі сія золотому. Ти входиш в свій дім, наче тінь - тихо. Ти вводиш печальну жінку до свого печального дому. Я чую, як жінка печальна у добі твоєму диха...
Сонце пекельне на небі сія золотому. Співаєш печаль ти мов тать - мовчки. Жінки золоті не заходять до твого дому. І дні попід домом твоїм біжать вовчі... Біжать вовчі... Біжать!
Сонце провини на небі сія золотому. Ти віриш сонцю, наче у вість добру. Жінка провину водить по твому печальному дому. Звучить та провина в домі, наче розбита домбра...
Віл золотий по небу іде золотому. Сонце провини везе на горбу тихо. Жінок золотих не треба твоєму дому. Навічно печальна жінка у домі твоєму диха...