Праведна ніч, Тиха ніч Крадеться. Віється попіл, Та все запорошує слід. Глушить крик білий попіл та й заміта Косо протоптаний слід. Церква догора. Вогняний Господи, Попіл – дитя твоє! Глиняний хрест Тріскає Впоперек. Попелом зверху, Та й знизу всіяно цвіт. Виє сич попід лісом та вже горить Попелом всіяний цвіт. Церква догора. Вогняний Господи, Попіл – дитя твоє! Вогонь вив три дні і три ночі І все, що цвіло, перейшло в Божий попіл. Ворон білий навіки зчорнів, І не вірить Бог, Що і сам вже став попелом! Корчиться ніч, Наче та Ящірка. Колеться небо Й до сліз долучається віск. Місяць впав біля церкви, але було Пізно замолювать гріх. Воїнство дня Кровію вмилося. Втупило очі В завіяний попелом слід. Глушить крик білий попіл, бо у вогні Хрест переплавився в меч. Церква догора. Вогняний Господи, Попіл – дитя твоє!