Ловлю твій погляд знову, Безглузді розмови, - Ти на грані, мить признання, Стоп! Ще ні, зачекаєм з коханням. Сотні версій бентежать свідомість І одна лиш розв'язка натомість. Стрімко падаєм згори донизу, Ну, будь ласка, постав тут репризу. Знову, знову, знову, знову Починаю відверту розмову. Треться серце об підлогу, Скільки можна? Знову й знову, Що сказати? Як зробити? Де змовчати? Як прожити Весь цей час мені самому? Доки разом будем знову?
Августо, Не муч моє серце пусто, Облиш свої переконання, Давай віддамося у руки коханню. Августо, Ти вимкнеш у спальні люстру, Зануримо вікна в фіранки, Такої, як ти, ще не мав я коханки!
Місяць вечір розпочав, Ніч під крила нас накрила, Тільки словом зачекай Обрізаєш мені крила. Ти, як день, а я, як ніч, Зустріч разом лиш на грані, Скільки б не складав пісень, Все одно в розчаруванні... Пролітають вечори Довгим шлейфом сподівання, Серце прагне догори, До вершини існування. Твоя гордість і любов В перемішку із бажанням Розпалили все в мені, Серце прагне лиш кохання!