а десь на споді пам`яті у будинку з вікнами в літо скальпелем першопочатку розрізалась пуповина простирадла болем пом`яті мамина спроба радіти моя спроба кричати батькова - мати сина
...а надворі зорі, як сніг у грудні і як молитва, батькова порада, будь людяним, синку, і вийдеш в люди
(неправда/правда)
а далі підгузки випрані (немовлятам завжди сниться море) і світ виростав на всі боки від дотику очей-пальців здатність пам`яті - стирати вибране - іноді й там, де було добре - ранок... батьки... мої перші кроки, на стінах тіні старих акацій... а світ, як циганське весілля - у бубони гупав густо, перевчав "либу" на "рибу" витирав ніс у рукав на небі повня висіла немов підгнила капуста і півень горлав до хрипу, що жити вже час настав...
...а по зарубках зір, де трава по груди повз вовчі лігва і левині прайди потаємною стежкою виходять в люди