Приходить час, коли пора йти,
Коли водночас ми стоїм уже не ми,
Раніше могли мовчати і радіти,
І не соромлячись нікого любити як діти.
Годі, вже стільки мелодій,
Годі, вже стільки даремних надій,
Я в моді, як у церкві злодій,
А тобі би тільки на подіум…
Бо так багато чарівного в тобі,
Що не відпускав би з обійм,
Не залишив би тут,
Бо знайшов саме ту.
Так багато чарівного в тобі,
Що не відпускав би з обійм,
Не залишив би тут,
Бо знайшов саме ту.
Навколо веселі, а мені чогось сумно,
Мрію про нездійсненне, Із видом розумним.
Вітаюсь до тебе, палаю від злості,
Заспокой мене, запроси у гості.
Перепочинок почуттям, знову ми разом,
Так може буде все життя, бо кожного разу,
Без тебе я, ну ніяк, Чому так?
Бо так багато чарівного в тобі,
Що не відпускав би з обійм,
Не залишив би тут,
Бо знайшов саме ту.
Костя Кудлач еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1