Забути її очі вмить - всеодно, що помирати І як без неї далі жить - як душою не літати Вже зрозумів чого хотів, та нажаль це сталось пізно І вже не видно берегів, до яких пришвартує любов
А я залитий 5 хвилин назад борець з алкоголем Втомлений горем, я запити злобу хочу морем Ненавиджу тебе, ненавиджу і твій кожний прояв Через який я сам обрав в житті бути ізгоем Настане час, коли у прах перетвориться тіло Стане усе не важливо, не можливо буде звернуть Зав'януть квіти, їх не будуть вже любити Квіти люблять за красу, а я би вічно любив твою суть
Душа згорає у вогні, в дешевому з нікчемним присмаком топлюсь вині І де ті мрії, що в дитинстві душу рятували, їх не просто мало - їх тепер уже зовсім не стало