Тепер я прошу тебе, слухай, слухай або читай А краще забудь про зовнішнє сприйняття І відчуй. Відчуй, бо слова неймовірно знищують почуття.
Римуй нас зі Львовом, бо скоро вибухаючи солоним не стримається моя душа… Як і Ваша, вона відчуває те прагнення, і я кожного разу, пересилюючи себе роблю крок…
«Київ - 543» КМ до «Зірок» благаю: зітри в порох цю позначку, від якої починається шлях, по містах.
То не страх, і навіть не прагнення, як пояснювати на словах те, що тремтить. Кожна мить Стає справжнім життям митця. І залишитися, як в отця під крилом натхненного спокою, без лиця свого особистого, але з олівцем в руці… Допоки я не згорів Зупини мене! Бо я маю план. Єдиний варіант щасливого існування Хай стан зловживання росте, Але
Я пропоную писати, Писати й робити виступи, збірки, концерти І стати тим, в кого рима і є життя, Так, щоб цим заробляти кошти. Й в решті решт, наче плащ, скидаючи з себе сміття Їхать до Львова назавжди……………
Бо там дешеві квартири, добрі люди і поетична душа всесвіту.