Сьогодні знову як і вчора, В думках закладена одна основа, Частина всесвіту і в ньому Йде 20 моя зима. І без наркозу вдихаю я, Потрібно дозу, де вона та ця весна? Та це напасття, будує щастя, А з ним й моє життя. Пливу по течія я, Не витримує печія, Можливо втечу я, Уже на рівні самозабезпечення, І в почуттях отрута як змія, І я руйнуюся в мені йде війна. Та на фронті, як в ополонці, Цінною є моє життя. А ти... ПР: Пиши (пиши), біжи (біжи), Доставлено від неї мені листи, Шукай (шукай), знайди (знайди), Мої захоплення тобою і так завжди.
Співай (співай) та не зникай (зникай), Та весна спалює сніг на землі і це не жаль, Ховай (ховай), далеко вдаль (вдаль), Лети поки не відірвала крила мені ти.
А так буває мені це звично, Відчуття таке, що так буде вічно, І з тобою віч-на-віч, Пам’ятаєш, просто одна ніч, Кава, фільми або пиво, Що кому то є властиво. Сни – свідомі переваги А твої образи в них мене дістали, І чому в реальності так не буває ? (чому?) Та до самоти напевно я звикаю. Зникаю в по той бік реальності В голові одні банальності , Рятуй мене, допоможи в листах писала мені ти І обмеженим я тільки доступом до мережі, Мережилася в основі ти, писала наче у вогні Почерком твоїм знищені були наші мости. Ти казали мені, пиши і я писав, Казала співай і я співав, Казала мені мене шукай і я шукав Та де шукати нажаль я тоді не знав.
ПР: Пиши (пиши), біжи (біжи), Доставлено від неї мені листи, Шукай (шукай), знайди (знайди), Мої захоплення тобою і так завжди.
Співай (співай) та не зникай (зникай), Та весна спалює сніг на землі та це нажаль, Ховай (ховай), далеко вдаль (вдаль), Лети поки не відірвала крила мені ти.