Багрянцем сипав землю листопад… В душі лунала музика у такт… Накину на лице вуаль – Минулого мені не жаль. І я, в оцій вуалі таїни, Залишу в осені сліди, Щоб ти по них до мене йшов, Бо там де я – завжди любов!
Я дочекаюся тебе, я дочекаюсь. І плину часу не злякаюсь! В чиїх обіймах засинав, Чиє волосся цілував – Я не питатиму тебе – Я дочекаюсь!
Я поведу тебе в світи, Де будем тільки я і ти, І стануть зайвими слова, Бо у Любові слів нема… А не захочеш – відпущу… В тумані вогник засвічу, Щоб освітив тобі сліди, Якими (знаю!) повернешся ти.