Ти проріс в моїм серці солодким і ніжним зернятком, Ти зростив у душі дивовижно – прекрасні квітки. Я з тобою життя починаю, немов би спочатку... Мій Коханий, сплелися в єдино дві наших руки.
Ти – мій дощ опівнічний, - притишений, лагідний, теплий, Ти – веселка барвиста над буднями мого життя... І, неначе та ластівка в небо – я лину душею до тебе. Вірю, тільки з тобою, мій рідний, Господь дав мені майбуття.
Я долоньку свою покладу в твою сильну долоню, Пригорнуся до тебе, забуду незгоди й жалі... Серед тисяч щасливих - я всіх щасливіша сьогодні, Бо ці очі закохано дивляться в душу мені.
Хай звівається вітер, громи хай пронизують небо, Хай спливають роки, як за обрій летять журавлі... Твоє серце я маю, і більше нічого не треба... Це найбільший дарунок, що Небо послало мені...
Мій Єдиний, мій рідний, мій добрий найкращий у світі Я бажаю лишитися вірною аж до сивин... У печалі, чи в радості – скільки відведено віку, Не розсипати , не розгубити цих чистих кохання перлин...