Я з тих, хто носить вишиванку біля серця не для понту, З тих, хто зна ім*я героїв від Шевченка аж до Гонти, Тої нації що били кiлька сотен рокiв поспiль, Ті, що йшли у напад навіть, коли вдома тепла постіль.
Спиною до спини з братами як вовки у зграї, Що боряться постійно - не бронюють місця в раю, Для кого \"українець\" - не пусте слово і букви, Для кого звуки гімну - це найкращі в світі звуки.
Я Українець - це звучить для мене гордо, Ті хто проти нас і мене, пошкодують про це згодом. Всі хейтери готують мотузок i добре мило, Моя милозвучна звучить гостро та не мило.
Готова диба для тих, хто проти України, Вишиванка на тілі не для понту, а для діла. Перчені слова жалять, переростаючи в ессе, Я - Українець. І цим сказано усе.