Їхав козак за Дунай, сказав - дівчино, прощай, Ти конику вороненький неси та гуляй.
Постій, постій козаче, твоя дівчина плаче, Як ти її покидаєш тільки подумай.
Лучше було б, лучше було б не ходити, Лучше було б, лучше було б не любити, Лучше було б, лучше було б та й не знать, Як тепер, як тепер пропадать.(2 раза)
Вийшла, ручки заломивши, I тяженько заплакавши: «Як ти мене покидаєш, - Тiльки подумай!»
«Бiлих ручок не ломай, Ясних очей не стирай, - Мене з вiйни iз славою К собi ожидай!»
Лучше було б, лучше було б не ходити, Лучше було б, лучше було б не любити, Лучше було б, лучше було б та й не знать, Як тепер, як тепер пропадать.(2 раза)
«Не хочу я нiчого, Тiльки тебе одного, Ти будь здоров, мiй миленький, А все пропадай!»
Свиснув козак на коня: «Оставайся здорова! Як не сгину, то вернуся Через три года!»
Лучше було б, лучше було б не ходити, Лучше було б, лучше було б не любити, Лучше було б, лучше було б та й не знать, Як тепер, як тепер пропадать.(2 раза)