Неба бачив я блакить, Промінь сонця лащив зір. Он, де пташка пролетить, – Там щасливий бачу мир! Та чому ж так серце тяжко б’є? Суне хмара на щастя моє! Бачу сонце золоте – ясний промінь через ніч, Бачу змучених птахів і безсилий їхній спів! О мій світе, як ти жорсток! Ти, мій світе, мовби тяжкий рок! Хай же сонце припече, спалить все немов у сні, І нема вже тих очей – лиш блакитнії вогні! Маю щастя – не бачу світ оцей! Тільки бачу темряву ночей!