Ти не зважай, що мене поруч нема я чую, як стука в двері весна як наші серця б’ють в унісон я знаю, ми разом - це зовсім не сон
Герої повісті лише він і вона минають зимні місяці і наступає весна вони разом і окремо для них то не новина щоб в самоті залишить душі сам раніше не знав мета поставлена з давна............. їм залишалось чекати... просто чекати не сумніватись у мріях....................... і сірі проміжки часу злетять як птахи........ і в певній ліриці лірика або просто вірш .........................................знав, що не буде гірше без перебільшень, але доля не вирішує хто робить речі грішні, і навіщо? це смішно - гортати сторінки не розуміючи твір кінець повісті не відомий................ ................................................ цю історію чекає Happy End!
Ти не зважай, що мене поруч нема я чую, як стука в двері весна як наші серця б’ють в унісон я знаю, ми разом - це зовсім не сон
Він розумів, що саме відстань поєднала їх вона мовчала і слухала його дихання чекаючи... зустрічі із місяця у місяць без думки про терпіння і наскільки його лишить .................................................................... тільки послухай, я тобі правду донесу адже це судно те, що лише збільшить їх красу це дороги, що не виміряти ні у днях ні в милях обрій не обмежних марень, не осяжних хвиль ................................................ свої зусилля спрямовуючи силою волі туди, де................ свої зусилля спрямовуючи силою волі ............................................. почуття напруги, як розчиняються в повітрі білі смуги
Ти не зважай, що мене поруч нема я чую, як стука в двері весна як наші серця б’ють в унісон я знаю, ми разом - це зовсім не сон
Ти знай, мене відносить........ та пекло у душі щомиті змінюється вкрай я підлітаю чорно-білими слайдами й залишаю вимір забуваю, почекай я знаю, що важко рахувати сірі дні і розмовляти віч-на-віч лише у сні це не мелодія робить слова такі ясні поясни тепер, чому сумні такі мої пісні? Ні! я не полонений розчарованого суму я навіть думаю, що зміниться все як під струмом гратимуть ніжні струни акордами наснаги нас нагороджуючи за таку віру й повагу одне до одного і жодного фіаско я ласкою перетворю елегію у казку під маскою прихованих моментів, не забудь про третє прийняти лиш найкращі мрії із наших секретів
Ти не зважай, що мене поруч нема я чую, як стука в двері весна як наші серця б’ють в унісон я знаю, ми разом - це зовсім не сон
Ти не зважай, що мене поруч нема я чую, як стука в двері весна як наші серця б’ють в унісон я знаю, ми разом - це зовсім не сон
Ти не зважай, що мене поруч нема я чую, як стука в двері весна як наші серця б’ють в унісон я знаю, ми разом - це зовсім не сон не сон...