Ой що той дощ, що той дощ наробив -
Не може голуб розправити крил,
Вузький провулок, як той океан,
Кленовий мчить по воді караван.
Малює осінь свою акварель,
Сидить на сходах сумний менестрель,
Зімліла флейта у ніжних руках,
Сюжет знайомий у різних віках.
У небі безліч тонів парасоль,
Краплини б'ють ноту мі, ноту соль,
Дарує вечір намисто вогнів,
Вкриває місто периною снів.
Пливе вінок водограєм думок,
Мовчить-дріма телефонний зв'язок,
І за дверима давно уже стих,
Шепіт кроків твоїх.
Ой що той дощ, що той дощ наробив -
Не може голуб розправити крил,
Вузький провулок, як той океан,
Кленовий мчить по воді караван.
Пливе вінок водограєм думок,
Мовчить-дріма телефонний зв'язок,
І за дверима давно уже стих,
Шепіт кроків твоїх.
Криничанка Наталка еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1