І хоч з тобою доля роз*єднала, Тебе я уві снах своїх шукала. Шукала та у Боженьки просила, Щоб дав мені надію, щастя й силу. Не знав я, що воно таке кохання, І зараз я терплю це покарання. Пробач мене,коханая, прошу тебе - пробач! Прости мені дурниці, молю тебе - не плач!
Я не можу так більше жити, Я не хочу тебе так сильно любити. Прошу відпусти, прошу залиши Лиш згадку про ті сонячні дні, Яких вже нема, навколо пітьма, Забудь мене, чуєш? - нема вороття!
Я хочу для себе лише один шанс, Згадай як зорі співали про нас Про те як люблю і щастя прошу, А зараз я каюся в цьому віршу. Не хочу я більше спустошених фраз, Я випила вдосталь в той перший раз. Мій біль назавжди оселився в мені, Згорять хай всі мрії у зради вогні.
Я не можу так більше жити, Я не хочу тебе так сильно любити. Прошу відпусти, прошу залиши Лиш згадку про ті сонячні дні, Яких вже нема, навколо пітьма, Забудь мене, чуєш? - нема вороття!