Це був дзвінок в ефір, таких не є багато, і в вже не Шекспір, із восьмої палати, Правда зникне ще до ранку, нещадні адвокати Нищать наші квоти, кати чекають на розплату.
Стрибок крапки розставить, акценти вже за вітром, Підніметься літак в повітря, стрімко, безнадійно... і стій! не врятуєшся в падінні! Так наївно... Чому такий кінець задумала, а не старіння?
Всі кольорові мрії, розвіють хмари білі, По тілу лише стріли і не потрібні крила, покрила всі надії, і роздала зарплату, - собі не залишила ні потів ні блату.
Не мобільний оператор, нам виписує фактури, ти хотіла це сказати, що так востаннє було, І тримати це не в стані, і що стоїш на краю, Шановні, ваші ставки, тут один квиток до раю.
Приспів: Ти мій! ти мій! Кричала на прощання І сльози твої вниз, капали востаннє Ти мій! і ти моє кохання, - Слова цінніші за життя, хоча трохи банальні.
2 куплет:
Пора би вже проснутись, хотілося б забути які колись з тобою збудували халабуди. Пробачення ж не буде? хіба замало бруду запалено повсюди? І судно не спасе від суду...
Cуть уже відсутня, суцільна параноя,. Хоч суїцид не в моді, та пекучий шепіт моря... І сходи цих стосунків глибоко вже на дні. обираєш гроші - прошу інших строго не суди
Натерпілась вдосталь? Чи втомилась просто? Поглинає ця безодня, не розкажу віршами, Чому біль у грудях ти постійно залишаєш. підпис твій болючий, пером-кинжалом краєш..
Збираєшся померти? не для того ж серце билось, Нехай здалось це все, нехай мені наснилось! Але життя - це милість... Гудки і тишина, i жива лише любов.. на двох лише одна..