Восени так солодко чіплятись за минуле Раз прийшли у груди ті, кого нема вже. З ними ті, кого не буде Іноді так солодко бити по собі минулим. Знаєш, хтось у голові моїй прорізав дірку. Звідти кинув плівку – чорно-білим по живому ріже Тепер я знаю (4 р.), як буває восени Восени
Восени скрізь жовте. Сині плями позникали Все даремно. Злива. Мокрі люди в однині. І в ніч зникають з неба плями сині В тумані вчора сірі башти Зробивши сальто, листя вниз стрибало, іноді зненацька страшно Тепер я знаю (4 р.), як буває восени Восени (4 р.)
Далі все мовчало довго. Трохи змерзла. Був ранок сивий Та новим асфальтом білим пішла додому Я та сніг не розуміли. Сталось що? Навіщо? Чому? Що я питала довго вчора... у мікрофона Тепер я знаю як буває, як буває восени я питала, я питала, може чув хто, може ні Тепер я знаю як буває( 4 р.)восени (4 р.)