Пам’ять, що піниться в жилах струмками Чи рікою тече, чи б’є джерелами - Шепоче, кричить або грима громами; Загравами сипле чи рветься Вітрами - Пам’ять крізь простір; крізь час, що віками Летить в небуття, - наш ланцюг з прабатьками Роду зв’язок поміж ними та нами. Пам’ять у крові! - височиться горами.
В міжгір’ї сивіють тумани: Тумани-спогади минулих століть... Прадавньої Віри кургани, Порослі хвощами та мохами Укриті роками до верховіть.
Хай рунами зморшки карбують лице, Волосся знецвітиться блідими льодами: Честь та кров - понад усе! Славу на крилах сталевих несе Дух Героїв, що розірвуть кайдани.
А крони дерев все також листя скидають Як і сотні років тому - несамовито. Уламками криги у повінь спливають, Тануть, але все ще чекають - Предків обличчя, забуттям оповиті...
Ті ж самі співають пісні Збентеженими голосами - Там, де все також Купальські вогні Палають, мов зорі у височині. Та сіють вночі нащадкам снами...