І знов акація цвіте, і теплий вітер горне віти, Я пригортаюся до світу, цілую літо золоте. Душа спочине від тривог, де без провини жде спокута, Мій краю, щемні мої пута, мій біль і щастя, гріх і Бог.
Приспів: Додому їду на добре слово, до щирих друзів обов’язково, Де все так ясно і зрозуміло, де чорне – чорне, а біле – біле. Додому, додому, додому на добре слово, Додому, додому, додому, додому...
Над Україною пора, яка ніде така не знана, А те, що діється із нами, ні слів не просить, ні пера. Красою зраненому знов це диво буде довго сниться, Як половіючій пшениці вітрець шепоче про любов.