У офісі перерва, ти голодний, як пес В очах моргає напис "Я похавав би десь" І раптом запах чебуреків, по шпіонськи лізе в ніс І ти по головах людей на запах цей біжиш. Влітаєш у кафе, готовий зїсти слона І тут перед тобою, як китайська стіна, Стоїть офіціантка, шостий розмір душі І дуже елегантно поїдає лаваші.
І ніби далека, і ніби близька, Дівчина з кафешки на метро Либідська. І ніби солодка і ніби гірка, Дівчина з кафешки на метро Либідська. І ніби висока і ніби низька, Дівчина з кафешки на метро Либідська. І ніби глибока, і ніби мілка, Дівчина з кафешки на метро Либідська.
Ти заглядаєш в її очі, просиш "Дайте меню" І голосно ковтаєш біля дами слюну І вона граціозно витирає руки об халат І пропонує для розминки пиво і салат Вона чуть вища і ти дивишся їй просто в декольте А діалог в таких умовах, діло не просте І ти відтягуєш все діло і на пальці встаєш, Ламаєш логіку, тоді питаєш "Де ти живеш?"
І ніби далека, і ніби близька, Дівчина з кафешки на метро Либідська. І ніби солодка і ніби гірка, Дівчина з кафешки на метро Либідська. І ніби висока і ніби низька, Дівчина з кафешки на метро Либідська. І ніби глибока, і ніби мілка, Дівчина з кафешки на метро Либідська.