Тишу порушував похмільний храп. - Кузьма... Кузьма... Ти мєня слишиш? - (Крізь сон) Наташа... - (Обурено) Што?! Сам ти Наташа! Кузьма!!! - О-йо... А, це ти? Слухай, я такий файний сон бачив. А ти з’явивсь і все споганив. Відчепися! - Ми „Інтра” запісивать будєм? - Слухай, а який зараз рік? - Дівіноста сідьмой... Ілі дівіноста шистой?... Да я нє помню точна. - Ну, добре. Головне, що не сімнадцятий. А скіки зараз градусів? - Как всєгда – сорак! - Та, ні! На вулиці! - Па моєму, ніже нуля. - По Цельсію? - Па моєму! - А-а... Слухай, а там у пляшці ще шось залишилось? - Да, нєт, всьо уже. - Ну, ладно. Коли нема, що випивати, значить будемо співати! Поїхали! Раз! Два! Раз! Два! Три! Фір!!!