РАНОК
Я прокинувся о шостій годині ранку
І на автопілоті долетів до сніданку
Я зашамав усе, до останньої крішки
Хоча й їжа була як від „Запоріжця” покришки
Я закрив свої двері на тридцять один замок
І в калюжу крові кинув від „Прими” бичок
На стінах ліфта: Наташа-Паша-любов
Новий день починається знов
Я сів у трамвай, не взявши квитка
А поруч блондинка, як ялинка струнка
Вона, мабуть, гадає, що все ще буде краще
Але я то знаю, що не з нашим щастям
Надивившись у вікно на блювотину,
Я вимазав в багнюці усю ліву штанину
І поглинаючись під землю у метро,
Я зрозумів, що потяг мій вже уїхав давно
Розбудить ранок променем світанку
І проясняться небеса
І все неначе, колись, та десь
Уходить в небо назавжди…
1996
Кузьма Дикий еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2