Він ціле життя посміхався Широко до всіх на круги, Позичав їм останні гроші, А сам не просив в займи, А вони садили дерева зла На бідній його голові І з часом горбилася спина Під вагою дрімучих садів.
Приспів: Ти у цьому світі - випадковий чувак, Ти втікай, добряк, заховайся, добряк! Заржавілим людям не поможеш ніяк, Зрозумій, добряк: пізно вже - ніяк!
В його домі не було дверей І заходили всі, хто хотів, Пригощав він усім чим мав, Відмовляти він не вмів, А вони підливали дерева зла З корінням в його голові І ще більше горбилася спина, Шукаючи відповіді.
Приспів.
Він дивився очима дитини, Як гасне навколо цей світ, Він хотів шоби це зупинилось, Та крім нього ніхто не хотів...