Язик твій ворог, коли говорить Але і не друг тоді, коли мовчить Примітивні рамки, комплекси і сором Паралізують мову, коли душа кричить І ходять люди по паралельним вулицям Збираючи у горлі сльози у комок Чекають поки система перегрузиться І зліпить фразу із хаосу думок
Ну всьо, пока. Добраніч. А може залишайся в мене на ніч До ранку нема шансів вийти заміж А завтра може ти мені не скажеш: "Ну всьо, пока" "Ну всьо, пока…" "Ну всьо, пока…" "Всьо, пока."
Рік за роком сковані канонами Ми губимо ключі від правильних дверей І зависливо косим своїм оком На тих шо можуть вимовити це
Ну всьо, пока. Добраніч. А може залишайся в мене на ніч До ранку нема шансів вийти заміж А завтра може ти мені не скажеш: "Ну всьо, пока. Добраніч."
А може залишайся в мене на ніч До ранку нема шансів вийти заміж