Ку.Ма. - Не тікайте(2012) | Текст песни

• Тексты песен
• Ку.Ма.
• Не тікайте(2012)

Не тікайте, не благайте, в спину камні не кидайте.
Не будіть мене до ранку сон побачіть на світанку.
Хочеш бігти та немає, вихід тут душа благає.
Тінь гріха давно покрила, все що добре ми вчинили.
Повіки віками очі натирали.
Сльози горя біль народу сіллю в крові розчиняли.
Не треба відрізняти себе від других.
Своїх ми відзначаєм, проклинаючи чужих.
Не буде що сказати, вранці в гості завітати.
Тих хто знає, дуже мало, правду кров'ю написати.
Досить смілості тобі досягти життя мети.
Чи забракне кисню в горлі, повторити ці рядки.
Оригінальність поцінується у наш буденний час.
Ти просто куриш цибарку чи може робиш напас.
Ти помічаєш різницю, розумієш про що я.
Гальмівний процес планети, лиш прискорює життя.
Усе треба відчути, скуштувати на смак.
Треба знати міру людства, не хапати все за раз.
Двадцятий вік заполонив планету брудом сірих мас
І уже часу замало, і скоро тут не буде нас.
Нас стало дуже багато, ми стали вдвічі сильніші.
Та нажаль розуму забракло, інтелект як сірі миші.
Про що далі писати, думати-гадати.
Теми скінчаються, на думки сталеві грати.
Та і людство вичерпнуло з себе все, що могло.
Повторилося все те, що уже колись було.
Нашу пам'ять травмують розуми людей.
Що стоять на своїх тронах, безліч безглуздих ідей.
Довіривши себе сучасному порогу.
Забуваємо про шлях, який веде до Бога.
Замовкнемо колись, тиша темряву покриє.
Не будемо молитись, кров у жилах давно стине.
Застине навіки полуп'я печаль.
В очах людей розтане вкритий кригою причал.
Зорі нам сулять дихати душею.
На романтику штовхають, на зациклену ідею.
Цикл скоро закінчиться, знову новий етап.
Вітер попіл роздує, світи мрій роздує шквал.
По частинам збирати щоб новий не довелося.
Безліч мрій у голові, дай Боже, щоб хоч щось збулося.
Безліч мрій і бажань, чомусь так багато безліч.
У думках совість дефіцит, того що треба, анти безліч.
Приставка "де" - безліч, приставка "а" - безліч.
Приставка "ре" - цього замало.
Тут тільки злоба, жадність, ненависть.
Немає вже того, що колись звалося душею.
Совість отруїли, для неї вирили траншею.
Підкопали островки, що вели до висоти.
Не зберегли ідею, що зламала б хід ігри.
Та мабуть, гру вже прошили, паролі перебили.
Даремно буде намагатись, бодай-що змінити.
Корупція проїла, те що було колись святим.
Святий Батько відпіваючи, просить майже калим.
Надія тихо помирає, висихає добро.
Його давно не поливали, пропили все що було.
Відлітаючи на небо, просить батько сина.
Не бути як усі, при помилках не скласти крила!

Ку.Ма. еще тексты