Осінь забира те, що належить їй по праву Життя серйозна річ, це не гра в "Лото-Забаву" Купуєш квиток, щоб змінити щось на краще Можливо, це твій шанс, може буде щось інакше Краще не буде, навкруги стандарні рамки І якщо ти не вписався, будь готовий до атаки Вигуки в спину, звуки розбитої склянки Перевернуті столи і викручені лампи Можеш тікати, але усе одно знайдуть Це стадо галасливе, так і не знайде тут суть Багато що я втратив, роки швидко ідуть І двадцять два не за горами, швидко не можу заснуть Буває погано, буває добре, і це краще Буває так хреново, наче ти у звіра пащі Ноги вже промокли, але ти не підеш додому Вдома ти один, ще і зверху давить втома Тонами потоки, але ти все-одно один Жорстокі вулиці для тебе не відкриють свій мотив У загальному вагоні тобі знов відтопчуть ноги Помнуть твою сорочку, добре що не витруть ноги Десь далі по місцях в когось Висоцький лунає Знову здригнуло в грудях, і все життя в мить пролітає Перемови із собою до добра не доведуть В житті вихід не знайшовши, як дурний стартуєш дуть Суть, будь, і про минуле не забудь Той живе своїм життям, буде мріяти пірнуть Злетіти, хотіти, лиш на рівних говорити Хто піде по головах, наврядче стане знаменитий
приспів
Завжди щось втрачаєм, і знаходимо потім І важко уявити, що буде уже потім Ніколи не знайшовши, і не втративши потім Так, що, краще не знаходити, чи втратити потім?!
Завжди щось знаходим, і втрачаємо потім І важко уявити, що буде уже потім Ніколи не знайшовши, і не втративши потім Так, що, краще не знаходити, чи втратити потім?! 2 куплет
Будні як один, зійшлися у суцільний плин Намагаючись згадати, як був в останнє не один Звісно є завжди бажаючі, скоротити мені час Але синдром одноразовості мені не по зубам В житті всі шукають бухту, свій маленький оазис Хто знаходить собі спокій, хтось на радість заразу Хтось дізнавшись діагноз, мріє лікувати рану Та діагноз не царапина, злоякісна проказа Хтось має віри більше, вірить в чудеса Хтось сам з дива пережив, допомагає всім з добра Але все ж мало таких, більше негожих-молодих Прицепом скинули до ями, навіть якщо ще живий Пам'ятаю, як товаришу прийшла телеграма Лейкемія, рак крові, розвели як барана Це вже потім зрозуміли, переплутали склянки Переплутайте собі, злякати так до сказу. Кого живцем хоронили, кажуть, довго живуть Та якщо віри нема, то й здорового загнуть Ми так можемо сидіти, сперечатися про правду Та, як до діла доходить, язик затягує у сраку Ми слабкі та безпорадні, гідні лише слова А подати руку брату - звагалі пуста розмова Кожен по собі, і кожен за себе Якщо мені хочеш сказати, то тримай про себе.