Куца Лава - Історія (Full Version) | Текст песни

• Тексты песен
• Куца Лава
• Історія (Full Version)

Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій.
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог.
Вони ж під небом високо літали.

Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зломать любові, яка жила віками.
Дивився в її очі він, тонув,
Для неї ж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом.
Чи може Бог дивився не туди.
Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає.
І виникло багато запитань.
ЇЇ він досі пристрасно кохає
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.

Навіщо все це? Як це зупинити?
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір
Він наче вітер вилітав на двір.
І дивиться у гору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.

Він падав на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє
Їх спільний день, де починається любов.
Коли відлітає твоє кохання,
Розумієш що багато втрачено,
Але все марно.
Чорно-білі кольори тепер в твоїх очах
Немає фарби, немає фарби.
Минув той час…
Почуття мої залишились на самоті,
як завжди я тебе чекав дома,
Але на тебе справжню,
та не в снах яких приходиш знову й знову,
обійняти хочу, почути лагідне слово,
але як повернути все це назад,
змінити той час,
моє життя без втрат.
тримати у руках твої долоні,
поцілунками лічитися від болю,
від свого болю
кохати без тями,
не може лиш один день,
любуватися очима кожен день,
кожен день …
дарувати пісні. дарувати себе,
я все ще можу зробити,
все роблю для тебе…
благали зорі і благало небо:
«ти схаменись, до нього повернись»,
але усі прохання вже не треба,
я наче птаха, що летить у небо.
чарівним ранком тихо на світанні
я відлетіла у чарівний світ,
де зорепадом падають бажання,
де дійсно є захопливий політ.
Пробач мені, моє чарівне солнце,
але нажаль я вже давно не та,
в моїй душі нема уже кохання
і залишилась тільки самота…
Душа холодна,
серце наче крига,
не знаю як тобі це пояснить,
холодна я, нічого вже не треба,
мене тепер уже не зупинить.