Хочеться чуда і трішки вина. Дні пролітають, як сірі перони. Чорний букет надвечір’я – ворони – місту підносить струнка далина. Що ж, я свій вік одробила сповна. Що ж, я свій вік одробила по-людськи. Дні облітають, як чорні пелюстки. Хочеться чуда і трішки вина.
Доки ж ці пута, пора і звільнить. Де ж ви, мої золоті пасторалі? Літо літає і осінь дзвенить. Розпач накручує чорні спіралі. Де ж мого слова хоч би хоч луна? Знову пішла Україна по колу. Знову і знову, ще раз у ніколи?! Хочеться чуда і трішки вина.