Я дивлюсь, що в очах твоїх слід про мене зник. Поклянись, що в душі твоїй біль про мене стих. Пам’ятаєш спеку-ніч і холодний ранок? Що в твоєму серці, любий? Бо в моєму рана.
А мені все рівно, Хай не все йде рівно, Є в любові гори, щоб долати їх. А мені все рівно, Хай не все йде рівно, Щастя не для того, хто до щастя звик
Зупинись, причаруй мене диво-вродою І спитай, що обрала я нагородою: Дочекатись, що вітри змучать твої крила, Шаленіти півжиття, щоб почути “мила”.
А мені все рівно, Хай не все йде рівно, Є в любові гори, щоб долати їх. А мені все рівно, Хай не все йде рівно, Щастя не для того, хто до щастя звик.