ти знов вільний чого ж не летиш, твій розум стабільно відстукує ритм відсерця до серця із вен і до мізків, від тебе до мене, крізь сучасні нервові переписки, двокрапки й тире, не поможуть відсісти, ти мій наркотик, ти мій неслухнянно маленький котик,, чиї невпинні тихенькі кроки, заважали руху залізних машин, можливо сьогодні , у наш із тобою день, всі тисячі зграй наших, з тобою проблем здіймуться у вихор і ти оживеш, Ти мій невпинно маленький котик, Моя незграбна тернова доріжка чого ж ти знов лізеш сліпий не відчувааючи асфальту на дотик, Б'ється у грудях ,стискаючи подих, помер чийсь стерпимо нестерпний , маленький сіренький котик