Я піду в далекі гори у вечірнюю годину і попрошу вітра зворів щоб не спав, не спав до днини, щоб летів на вільних крилах у широкі полонини і приніс до ранку квіти, Що так люблять очі сині.
Мій коханий, серце моє, квіте ясен цвіт, я несу в очах до тебе весь блакитний світ. Я несу в вустах цілунки, радісні пісні. А в руках несу я ласку й квіти весняні.
Не ховайся сивий вітре, бо знайду тебе я всюди, білі квіти, ніжні квіти все одно моїми будуть. Перейду я бистрі ріки і піднімусь аж за хмари, в твое царство, де смереки під зірками льють корали.
Мій коханий, серце моє, квіте ясен цвіт, я несу в очах до тебе весь блакитний світ. Я несу в вустах цілунки, радісні пісні. А в руках несу я ласку й квіти весняні.