За все, що маю, дякую тобі,
За все, що маю, і що буду мати.
Ночами сняться зорі голубі
І вишні білі на причілку хати.
Та й що я знав, коли із дому йшов?
Хіба я міг в ту пору зрозуміти,
Яка святиня мамина любов,
Яке ж то горе, як лишають діти?.
Немов пилину світ крутив,
Любив я мрію і мету високу.
Пробач мені ,що тяжко завинив
Лишив тебе на старість одиноку.
Та й що я знав, коли із дому йшов?
Хіба я міг в ту пору зрозуміти,
Яка святиня мамина любов,
Яке ж то горе, як лишають діти?.
Аж тепер, коли я батько сам,
І час прийшов стрічать і виряджати-
Я знаю ціну тим святим сльозам,
Які тобі судилося спізнати.
Та й що я знав, коли із дому йшов?
Хіба я міг в ту пору зрозуміти,
Яка святиня мамина любов,
Яке ж то горе, як лишають діти?.
Тому й спішу подякувать тобі
За все, що маю, і що буду мати.
Тому і сняться зорі голубі
І білі вишні на причілку хати.
Лебеді кохання еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1