Приспів: Жар холодної сталі не знає жалю! В розпал баталій ми з загоном рвемось далі На стіни Трої! Душа не зазнає спокою доки ми живі! Браття, до зброї! Браття до зброї, доки серце в груди б’є І мене підтримує плече твоє! А твій щит захищає від отруйних стріл! Рвемось у бій, поки вистачає сил!
Ель: Мої воїни у всеозброєнні ідуть на приступ твого міста. Серцевий приступ просто з диску. Бійці з колиски! Близько сталь із блиском... Сторожи свою миску, бо буде пізно! Кровне крісло трісло... Тиша зависла... Чекай облогу у найближчих числах... Ультиматум стислий: війна або пошана, Братське рукостискання, чи ваших солдатів кургани, Упокійні під органи! Орди хана невблаганно котять тарани до воріт тирана... Оборона рвана з білим стягом зустріне поранок... Він канув у безвиході тих полонянок! В кубку трунок обірве життєві струни гунам! Таємним закляттям на рунах задам керунок Разом з холодним вітром... Лезо мого меча оголене... Готуйсь до битви!
Тарік: Зацьковані собаками, покриті латами шашки-солдати. До зброї беруться разом з нами навіть кати. Королі-ворони першими списи схрестили... В королістві панувала тиша... Лиш собаки вили... Словами рваними, поглядом вбивали і не ранили. Не було війни – а ми нагрянули, Роблячи ріки багряними. Гріхи духовні відпускали в небо планом ми.... Звільнили сни... Піднявши зброю, Заприсягнувшись небесам на вірність головою, До кінця стояти горою до переможного фіналу, Тримати зброю і віру в серцях, доки її не вкрали!
Приспів
Л.О.М.: Рівнина високого неба... Змилуйся, не треба! Довго дивлячись в безодню, воно дивиться на тебе. Чуючи війни бара-барабани, Криком земних і неземних богів політь, прочани! Списи, мечі, заржавілі лати... На стражу мікрофонів братство гострослов’я стало! Намісники й дворяни тепер васали! До каземату! Могутній хан не дасть пошани... На брудну шию петлю, чи сядь на палю... Передова бою не зазнає жалю! Кров’ю спокутуйте свою провину! Ви – гарматне м’ясо! Ар’єргард прикриє з тилу. Держати міцно оборону з братського загону! Вершник для переговорів вже біля брами замку. Молимось богам... І з перемогою до Єрихону відступим на світанку...
Рокс: Це Хіросіма, сину. Війна за право бути вільним. І ця система подвійна давно вже покірна! Ми віддані свому стилю сповна, Навіть тоді, коли лезом меча обрізані крила! Нас це не спинить! І без упину роками поглине в перлини волинського тилу, Набравшись сили. І докорінно, змінивши статус коми на стимул, Випускаєм бомбу в катакомби країни! У нас перевага – секретна зброя – ватаги із заходу! Це сила волі й бунт! Антисистемний заколот! Вірус прилюдного факу собакам, Де поряд з катом воїни-легіонери у латах. Була команда, брате, в квадратах, До зброї взятись! І воювати як солдати! Султанам впадло... Ми всі з одної обойми. І насмерть раним Стадо баранів, тих, що повчають ветеранів! Скидай маски! Не досить з нас Потапа і Насті ціцькастой, Бо наша каста не дасть вам пропасти в пастці! Власне, не кісни – ще довго до пропасті. Обороняйся, якщо підходиш по опису!