-Я повертатимусь завтра в Берлін. -...(мовчанка) -Ти зі мною? На вечерю в нас був героїн і об ребра душі розбилась порожня склянка. Не дихай,коли обіймаєш груди. Мені неприємно чути твій голос... Це не слова,це есенція з бруду утворює в серці коло. Утворює в серці дірку. -Замовиш сусідній столик? Запхнеш у вухо палець і виймеш звідти сірку. Як доказ того,що ти мене все таки слухав. -Не вистачає духу?Тепер ми з слона робимо муху. Віск обпікає руку...Задмухай свічку. -Хочеш-їдь.Залишатись знову не варто. Навряд це все схоже на жарти. Набуті інстинкти або ж просто банальна звичка... Нас з тобою тримає не відстань, нас з тобою тримають кордони. Холодні стіни з бетону, пустопорожні валізи. Мій маршрут від сьогодні не дійсний, мені до тебе не відкривають візи.