...покажи мені,де болить...і я там тебе поцілую. Час безрозмірний,з тобою він-мить.Я ціную до щему кожне побачення,кожен раз,коли ти мене обіймаєш. Дощами теплими плакали алегоричні значення. я писала про тебе,ти ж знаєш... дурна. Ще досі боюсь в гостях померти, але помираю по-маяковськи.Повільно.В трьох частинах. рольові ігри,в яких я пригнічена жертва.Мені забивають цвяхи у спину. я завжди обиратиму тих,через кого можна повіситись. Монолог незакінчений,голос стих.Через це я не сплю,а ви усі біситесь. Якось,коли стану довершеною і залишати сліди перестану, Титри йтимуть за двадцять хвилин до завершення всіх уривків з роману,мильних опер чорно-білих екранів. Розповідаєш мені проблему.Ми п ємо.Немає проблеми. І ,мабуть,таки земля дійсно кругла,якщо ти приходиш туди, де не буде нічого.Даремно. Лиш тільки валізи...а в них складені,як зношені речі,спогади. Сядеш,візьмеш цигарку собі,а другу-запропонуєш Богові. І робитимеш плани,складамеш здогади... В мене на очах довгі чорні повії, вони знають про тебе надто багато. Вичавлюй усе на що здатен,що можеш і вмієш! Переповнений сенсом почуттєвий кратер. Скоро нас накриють,мов сплячих,лавою і мені не лячно-ти лежатимеш поряд... Магнітні,як бурі, серця не здатні розплавитись. Нехай "я і ти"- наче горло,хворі... Тихо.Як риби мовчать,так люди говорять.