Стопа обережно торкнулась перону: - Привіт, чайне Місто! Тут кожен дім навстіж, кожен зустрічний – твій охоронець, неба можна торкнутись долонею, повітря на смак солоне та прісне.
Серце пташкою вибивалось з грудей, досить носити у гаманці минуле. Цілувати поглядом фото й з дня у день чекати, щоб щось у житті нарешті відбулось.
Стільки довкола теперішніх та майбутніх, а здається, що насправді це ти один у всіх інших повторюєшся, мов дубль. Я загубилась в цих роздумах кулькою ртуті, той хто ненавидить – водночас найміцніше любить.