На вустах розливається кава, фарбуючи їх у багряне. Крізь щілинки на них,пульсуючи,жваво тече присмак... Тоді здається,що ти майже п'яна, що наче хтось з середини висмикнув твою совість і гарячим ковтком її отямив...
Сідаєш в таксі на заднє сидіння так спокійно, ніби не помічаєш як водій смакує тебе поглядом, дивлячись у люстерко на лобовому склі. Дешево і надійно... В принципі,так як і всі. Стабільно нестерпно тримаєш гаманець в руці, щоб біля дому нарешті спитати: -Скільки?
Відчиняєш шафу,наче вікна на весні, а у ній ще досі зношені й безнадійно старі сукні... Дивишся в неї і бачиш ,як уві сні ідуть минулі та приходять наступні... проте,всі твої дні. Навшпиньках...і затерпають ступні.
Каро-червоні,розмиті думками очі, над ними зволожені маслом повіки... Не важливо-хочеш цього,чи не хочеш, але! Ти настільки сьогодні красива, що зупиняється серце і треба приймати ліки.