На сукні розійшлась блискавка, мов по склу медові акварелі. Своєю надмірною близькістю, любий, ти майже торкаєшся стелі...
Кімнатне світло інтимно-пряне. Простирадла,як завжди,шовкові. Обіцяєш зі мною зустріти ранок? Хай там що...Я зловила тебе на слові.
Сьогодні між нами покер. Ризикую: Ставлю на чорне. Любов-телефон тобі в соте дзвонить, та ти всеодно не чуєш. В душі щось сумне,мінорне...а поки знову зіграло червоне.
В мені,мов навмисне,сидить двозначність. Проте,я одна.До дна.З пляшкою... Цілую твої повіки і це нереально смачно. Бо під ними заснули очі,неймовірно гарні, фісташкові...