Коли б ти, нічко, швидше минала! Вибач, коханая! Ще ж я не знала днини такої, щоб була щасна так, як ти, ніченько, так, як ти, ясна! Чом ти, березо, така журлива? Глянь, моя сестронько, таж я щаслива! Не рони, вербо, сліз над водою, буде ж, матусенько, милий зо мною!.. Батьку мій рідний, темненький гаю, як же я ніченьку сюю прогаю? Нічка коротка — довга розлука... Що ж мені суджено — щастя чи мука?