Мишина тестьова тихонько катиться Така довєрчіва, що можна їхати. Мене спинила ти, сказала жалібно: – Друг, підвези, всьо буде правильно.
На ногу руку мнє сама поставила, Шо я забув дорожні правила. Звернув під знак "нельзя" на вулицю Сосюри, Тепер чомусь вона Петлюри.
Ти "вирогєн вушний" так нєжно щебетала І об’ясняла мєсто житєльства. А я співав тобі блатную мурку, Дав газу по шосе на Турку.
У лісі темному по согласію спинились, В позу салона якось злились. Нераз в той час любви про тестя я згадав, Чим думав він, коли горбатий брав.
Візьми в гріхи – немає радіатора, Добре, що не зляв з акамулятора. Ніч гори вкрила, темная ніч, Місяць аж вилупив очі, сміявся стидливо. (ост 2 рядки – 2)