Лесь Подерев'янський - Герої нашого часу 2 | Текст песни

• Тексты песен
• Лесь Подерев'янський
• Герої нашого часу 2

Герой нашого часу. Повість друга.
Дійові особи
Савка, герой нашого часу.
Ахванасій, учень Савки.
Горгона Пилипівна, сестра впиздженої Савкою Митродори Пилипівни.
Хабібулін, кунак Савки.
Єгорка Іванцов, геолог і дурний кацап.
Васіліса Єгоровна, женщіна мужской мєчти.
Дiя перша.
Страшне провалля, над яким жахливо літають орли. Над самим краєм провалля стоять Савка і Ахванасій й плюють униз.

Савка (плює униз). Пригай, нахуй!
Ахванасій (плює униз). Ну його в пизду, блядь!
Савка (показує на орла). Дивись, блядь нахуй.
Савка бере каменюку і мєтко швиря в орла. Підбитий орьол камнєм падає вниз.

Ахванасій. Савка, а шо ти кинув?
Савка. Гранату.
Обидва регочуть. Деякий час Савка і Ахванасій з цікавістю дивляться вниз.

Савка (плює униз). Піздєц, нахуй.
Ахванасій (плює униз). Мєткость рук, блядь, і нікакого мошенства.
Дiя друга.

Аул. Біля аулу сидить Хабібулін і пале люльку, набиту кізяком. Входять Савка і Ахванасій. В руках у Ахванасія забитий орьол.

Ахванасій (до Хабібуліна). Стоїмо, бля, а він летить, бля, так Савка як запиздячить, бля. Кажу: "Піздєц, нахуй", - а Савка: "Ніхуя собі". - та палкою як переїбе, каже: "Чмо йобане". Знаєш Савку? А я забрав, оце борщ зваримо. Ніхуйово погулялі.
Савка (плює). Нє дєлай волни, Хваня.
Хабібулін (осматрює забитого орла). По-вашему, ето сич називається?
Ахванасій. Шо за сич. блядь, ніхуя не просцу.
Савка (внєзапно). Чурка йобаний, блядь, чєрєз мінуту віжу борш на столє, кругом всьо блєстіт-свєркаєт! Шо не ясно, бля?
Хабібулін бистро зникає, несучи з собою орла.

Ахванасій. Йобані чурки заїбали, нахуй.
Ахванасій підбира люльку, набиту кізяком, покинуту Хабібуліним, і пале її. Мимо проходить Горгона Пилипівна, сестра забитої Савкою Митродори Пилипівни, вдягнута туристкою.

Ахванасій. Диви, Савка, мамка нехуйова.
Савка. Я таких мамок, Хваня, тоннами на хую вєртєл.
Ахванасій. Було б время, можна було б зайнятися. Неохота тока мудохатися.
Горгона Пилипівна. Рєбята, ви нє студенти, случайно?
Савка (спльовує). Ми доктори, нахуй.
Горгона Пилипівна. Зачєм же ви так грубо? Я к вам по-харошему. Вот у мєня сєстра в городє, она тоже студєнткой била, так, знаєте, інтересно - новая жизнь. А у молодьожі сєйчас вообщє тяга к знаніям. Я б кажется всьо б отдала, чтоб знов ето всьо пєрєжіть - такой ето кайф. Так чтолі по-вашему називаются еті ощушєнія? Ви нє смотрітє, што я старая, я ваші еті молодьожниє слова знаю, сама такая була. І випить могу, і поговоріть, і поспоріть. Ну от, скажіте. - хто ваш любімий поет? У мєня такоє мнєніє, єслі чєловєк нє любіт поезію, он сам сєбя обкрадиваєт, мнє жалко такого чєловєка! Ілі, когда я віжу молодой, культурний чєловєк бьйот кота, ето ж он сам сєбя обкрадиваєт, ето ж он нє кота бьйот, а сєбя! А ви говоріте, для мєня єслі чєловєк нє любіт пріроду, нє любіт животних, нє знаєт поезію родного края, он для мєня нє существуєт!
Під час балачок Горгони Пилипівни Савка і Ахванасій сидять мовчки, дегенеративне відкривши роти, як то роблять хворі на аденоїди, і мовчать.

Горгона Пилипівна. От я смотрю на вас: молодиє, здоровиє, умниє, всьо у вас єсть, - і завідую вам по-харошему. Всьо у вас впєрєді!
Ахванасій. Заїбала нас тут, шось пиздить, а шо - хуй просциш.
Савка. Переїби, шоб не пизділа.
Ахванасій пиздить Горгону Пилипівну. Горгона Пилипівна падає довго і важко, як мішок з гавном. Входить Хабібулін з відром, у відрі кипить борщ, зварений з орла.

Хабібулін. Ми з неї тоже будем борщ варить, чи може так зажарім, нахуй, да і з'єдім?
Савка. Чурка хуєв! Скіки тєбя учіть можна, блядь! А шо, борш залупою їсти будем?
Хабібупін похапцем кидається за ложкою. Тим часом Ахванасій витаскує з борща противну орлячу голову і висмоктує в неї мозги.

Ахванасій. Ти, Савка. попробуй! В голові фосфору дохуя, волоси випадать перестануть.
Дiя третя.

В горах Єгорка Іванцов. геолог і дурний кацап, і Васіліса Єгоровна. женщіна мужской мєчти, рвуть траву і со

Лесь Подерев'янський еще тексты