Дощ на цілий світ кинув вогкі перли, Як стоп-кадр завмерлий, чорно-біло зблід, Втратив барви день – світла згадка щастя... Де б ти не сховався – Звір тебе знайде.
Руку простягни, скло – не перепона, Падають з балконів скам’янілі сни, Вранці замете їх опале листя... Де б ти не таївся – Звір тебе знайде.
І крізь грати вій, де він під арештом, Звір ковтає решти кольорових мрій, В світ казкових веж більше не відпустить... У старому люстрі Звіра ти знайдеш.