Настала пiдла осінь, а за вікном молоте дощ А я вдягнусь тепліше і скоріш всього нап'юсь Коли прийду до бару, де вона мене чекає Щоб пiсля заходу сонця полежати голяка.
Я прийшов до того бару, де вона мене чекає І, наливши келих пива, мені на вухо промовляє Ти не випий більше норми, бо не хвате в тебе сили Щоб пiсля заходу сонця ми полежали голяка.
З ночi й до ранку з тобой знов i знов. Може, це звичка, а може любов.
У мене перепочине рука, Доки з тобою лежатимемо ми голяка.
Відтягнувши мене від кружки, потягла до свої хати Постелила на дивані, а сама пішла купатись Я чекаю, вiдчуваю, шо мене вже вирубає І я заснув не дочекався того лежання голяка.
І ось прокинувся я вранці весь покритий синяками Нiчого не сображаю, не могу прийти до тями А вона менi "Скотина, йди i бiльш не повертайся І більш не буде до світанку цього лежання голяка".
Хочеш, в коханнi тобi поклянусь, Та в Бреда Пiта вмить перетворюсь,
А тИ зразу станеш моєю Джолi, Панцирну сєтку прогнемо до самой землi.
Хочеш не хочеш, тiкай не тiкай, Мої гормони бiжать через край.
Довго без тебе не можу я жить, Нижнє серце моє починає свербiть.
А я до неї "Вибач, мила, обіцяю це востаннє Я не буду більше пити щоб хропiти до світання" А вона схватила чобiт i дала менi по харi І я поняв, шо не будем бiльше лежати голяка.
І я уже йду до бару, а в душі коти насрали. Коли випив пива пляшку, менi зразу легше стало. Я згадав, що є і інші - чуйні, милі, красивіші З ними можна до світанку полежати голяка.
Кожен, что схоче завадити нам, Од нас обох вiдгребе по зубам.
Я буду знизу, а ти пострибай, Чугунну крОвать ти тiки гляди не зламай.